Андрій Содомора: Гамірні коридори, дзвінок, який кликав на пари і з пар, студентські потоки, аудиторії, постаті й голоси наших викладачів, – все це складалось у широку гаму найрізноманітніших вражень і настроїв, які можна окреслити словом: «університет»

Пану Андрію не подобається, коли до нього звертаються : «Професоре». Каже, що не любить усіх цих регалій. Рідко можна зустріти настільки феноменальну особистість і водночас скромну. Інтерв’ю, що викликає ностальгію, передає дух «того часу» та читається як на одному диханні.

Софія Федина: Якщо хочемо щось змінити – маємо почати з себе і своїх знань

На запитання «Як Ви все встигаєте?» Софія відповідає одразу – не питайте мене такого, я й сама не знаю. Викладацька діяльність, творчість, волонтерство, дипломатія – це все про неї. Під час Революції Гідності вона жила на сцені львівського Євромайдану, а зараз не уявляє свого життя без волонтерства. Про активну громадську позицію, вибір майбутнього фаху та факультет міжнародних відносин у інтерв’ю з Софією Фединою.

Володимир В’ятрович: Це університет, у якому я завжди хотів вчитися, починаючи зі школи

Які асоціації виникають у Вас, коли чуєте словосполучення “Львівський університет”? Це університет, у якому я завжди хотів вчитися, починаючи зі школи. Я народився і вчився в школі у спальному районі, а коли приїжджав у центр, то  бачив головний корпус університету з ошатними колонами. Коли я поступив на історичний, дуже тішився, що мій факультет знаходиться саме в головному корпусі. Навіть трішки шкодував своїх колег, моїх однокласників, які поступили на фізичний факультет, або інший, у яких інші корпуси. Коли ще вчився в школі, університет асоціювався з доволі високою планкою, до якої треба […]