Лілія Гриневич: “Я раджу всім студентам навчитись працювати з людьми та ставати лідерами свого життя і лідерами тих речей, які вони хочуть впровадити в життя”, – сказала Лілія Гриневич в своєму інтерв’ю.

Пані Гриневич – перша жінка-міністр Освіти і Науки України, державна, освітня та політична діячка, народна депутатка України 7-го і 8-го скликань та випускниця біологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

Ігор Рафаїлович Юхновський: “Відповідальність за те, чи вивчимось ми лежить на нас, а ми, як я вже й казав, дуже хотіли бути освіченими.”

Це просто мій Університет, мій другий дім. Я з ним із самого початку, ще з того самого моменту, коли він лише почав працювати після Другої світової війни. Я тоді лише повернувся з війни. Нас таких було декілька. Ми всі ходили у військових гімнастерках­­­— це виглядало цікаво. Я відчував себе дуже самовпевнено, так, ніби я був господарем землі. Ми всі були такими після військової служби. Війна, по суті, зробила нас чоловіками у тілах хлопчаків. А ще, ми понад усе прагнули знань.

Святослав Літинський: “Сила в різноманітності, кожна нація є цікава як своєю мовою, так і своєю культурою”

Як змінити те, що не подобається? “Вдарити хоча би пальцем об палець, зробити принаймні якусь дрібну дію”, – запевняє Святослав Літинський – захисник української мови, адже з власного досвіду знає, що всього лише один позов до суду може вплинути на величезну кількість людей. Безперечно, розпочинати завжди складно, але коли тобі чітко зрозуміла внутрішня мотивація, ніщо не в змозі налякати тебе.

Ігор Дикий: Вчіться та мандруйте разом

Ігор Дикий – зоолог та полярник, учасник чотирьох антарктичних експедицій, кандидат біологічних наук, доцент кафедри зоології Львівського університету каже, що для нього університет, як друга родина. Про свої враження від подорожі в Антарктиду, любов до зоології ще з дитячих років та студентські роки Ігор розповідає для проекту «Відомі випускники» Львівського університету.

Андрій Содомора: Гамірні коридори, дзвінок, який кликав на пари і з пар, студентські потоки, аудиторії, постаті й голоси наших викладачів, – все це складалось у широку гаму найрізноманітніших вражень і настроїв, які можна окреслити словом: «університет»

Пану Андрію не подобається, коли до нього звертаються : «Професоре». Каже, що не любить усіх цих регалій. Рідко можна зустріти настільки феноменальну особистість і водночас скромну. Інтерв’ю, що викликає ностальгію, передає дух «того часу» та читається як на одному диханні.

Софія Федина: Якщо хочемо щось змінити – маємо почати з себе і своїх знань

На запитання «Як Ви все встигаєте?» Софія відповідає одразу – не питайте мене такого, я й сама не знаю. Викладацька діяльність, творчість, волонтерство, дипломатія – це все про неї. Під час Революції Гідності вона жила на сцені львівського Євромайдану, а зараз не уявляє свого життя без волонтерства. Про активну громадську позицію, вибір майбутнього фаху та факультет міжнародних відносин у інтерв’ю з Софією Фединою.

Володимир В’ятрович: Це університет, у якому я завжди хотів вчитися, починаючи зі школи

Які асоціації виникають у Вас, коли чуєте словосполучення “Львівський університет”? Це університет, у якому я завжди хотів вчитися, починаючи зі школи. Я народився і вчився в школі у спальному районі, а коли приїжджав у центр, то  бачив головний корпус університету з ошатними колонами. Коли я поступив на історичний, дуже тішився, що мій факультет знаходиться саме в головному корпусі. Навіть трішки шкодував своїх колег, моїх однокласників, які поступили на фізичний факультет, або інший, у яких інші корпуси. Коли ще вчився в школі, університет асоціювався з доволі високою планкою, до якої треба […]